Останні публікації:
ЯК І НАВІЩО ВЧИТИСЯ СПІВАТИ – Василь ТРИЛІС, 2011
Василь Триліс. Як і навіщо вчитися співати // Журнал “Дім і сім’я”. – 2011. – №5. – С.22-24. – pdf, djvu.
Справді, навіщо?
Це “природне” запитання сто років тому видалося б так само безглуздим, як, скажімо, навіщо вчитися ходити або розмовляти. Але сьогоднішньому українцю співати не потрібно. Так він думає. Тобто, він не думає, за нього вже давно подумали; він просто, не довго думавши, погодився, та на тому й кінець. Коли, бува, й засмокче душу якась незрозуміла порожнеча, то до його послуг, серед інших розваг, десятки різноманітних кнопок: тицьнув пальцем – і гримить електронна звукова розкіш так, що вгинаються ребра й тремтять стіни. Ну, можна пожаліти сусідські вуха й тяжку працю будівельників та встромити собі в вуха пару дундуляторів – насолода неземна, і нікому до тебе немає діла.
Continue reading “ЯК І НАВІЩО ВЧИТИСЯ СПІВАТИ – Василь ТРИЛІС, 2011”
НАРОДНА ПІСНЯ ЯК ЧАСТИНА НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ – Василь ТРИЛІС, 2000
Перший крик немовляти – це профілактична фізіологічна процедура, запрограмована Природою: швидкий, майже конвульсивний вдих повітря, а затим тривалий, вичерпний аж до конвульсії видих. Тривалість видиху зумовлюється його гальмуванням, гальмування ж забезпечують голосові органи – лунає Перша Пісня Життя. Забігаючи наперед, скажемо, що вона не з веселих і, отже, підтверджує буддійську благородну істину: життя є страждання.
На тому не кінець. Подивіться й подивуйтеся, як люблять діти горланити, навіть коли не страждають. А як страшно кричить чоловік, кидаючись на ведмедя, мамута чи свого ж таки брата-супостата! Який хор гримить над полем битви! Чим гучніший крик, тим страшніше ворогові, і цей психологічний тиск має об’єктивні, фізіологічні підстави: регулярно вправляючи собі горлянку й легені, людина поліпшує й посилює не тільки гучність голосу, але й кровообіг, обмін речовин, загальну життєздатність і силу.
Continue reading “НАРОДНА ПІСНЯ ЯК ЧАСТИНА НАРОДНОЇ МЕДИЦИНИ – Василь ТРИЛІС, 2000”
МОЇ ЧУМАКИ: з історії одного хору – Василь ТРИЛІС, 2000-2013
Чумаки не мають нічого спільного з бурхливим сьогоденням.
Чумаки – це наше славне минуле. І, можливо, майбутнє.
Василь Триліс
• Заспів • Вступ • 1. Дещо про себе • 2. Становлення • 3. По славу • 4. Задрипанка, шинкарка, перекупка • 5. Секрети майстерності • 6. Занепад • 7. Мій епілог
Десь на Херсонщині чи Одещині, а може й далі на схід Сонця – не розберу здалеку – є ще великий незайманий степ, забутий або не помічений нашими ретельними господарниками. І немає там ні атомних електростанцій, ні залізниць, ні навіть найкращих в СНД камазів та мазів, а є жайворонки, дикі кози та неозора предвічна ніколи ніким не кошена тирса.
Continue reading “МОЇ ЧУМАКИ: з історії одного хору – Василь ТРИЛІС, 2000-2013”
Радіопередача у програмі “Діалог з автором” на 3-му каналі УР – Василь Триліс про українську пісню, 2012
3 канал “Культура” Українського Радіо, запис прямого ефіру, програма “Майстерня”, 29 березня 2012 р. – 45 хв.
Ведуча: Леся Воронина.
Режисер: Ірина Жилевська.
Гість програми: Василь Триліс, керівник чоловічого хору “Чумаки”.
Тема: Українська пісня: її життя, минуле і майбутнє.
Слухати (mp3):
У програмі згадуються: пісня “Над річкою бережком” у обробці Миколи Леонтовича, стаття Василя Триліса “Мої Чумаки”. Відтворено записи: “Ой у полі вітер віє” – Оксана Петрусенко, Микола Частій [17:33]; “Ой кряче, кряче та чорненький ворон” – Костянтин Огнєвий [39:46].
А ВЖЕ РОКІВ ДВІСТІ
Слова: Анатоль Свидницький, мелодія народна. Поголосся: Василь Триліс.
Комп’ютерне відтворення нот (mp3):
А вже років двісті,
Як козак у неволі,
Понад Дніпром ходить,
Викликає долю:
“Гей, вийди, доле, із води,
Визволь мене, серденько, із біди!”
“Не вийду, козаче,
Не вийду, соколю!
Не вийду, серденько,
Бо й сама у неволі!
Гей, у неволі, у ярмі.
Під московським караулом у тюрмі.
У ярмі, в кайданах
Од часів Богдана.
Від нього самого
У неволю оддана.
Гей, ти, Богдане, гетьмане!
Занапастив Україну і мене!”
БУЛО ЛІТО, БУЛО ЛІТО
Поголосся: Василь Триліс.
Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):
Комп’ютерне відтворення нот (mp3):
Було літо, було літо
Та й стала зима.
Як не було пригодоньки, гей, гей,
То й досі нема.
Була ж, була пригодонька
З Дону ідучи.
В чистім полі при дорозі, гей, гей,
Воли пасучи.
Занедужав чумаченько
Та ліг, та й лежить.
Жалується отаману, гей, гей,
Голова болить.
Скинув чумак сіру свиту,
Скинув ще й жупан:
“Воли мої круторогі, гей, гей,
Хто ж вам буде пан?”
ВИЇХАВ ГОНТА
Обробка: Василь Триліс.
Виїхав Гонта, гей,
Та й із Умані,
Горілочки напився.
Ой сів на коня, на вороного
Та й тяжко зажурився.
Палає Умань, гей.
Горить Вербівка
Ще й Медведівка.
Вітер дим розвіває, розганяє,
То ж наш отаман,
Отаман Гонта,
На хлопців гукає.
Гей як крикне Гонта, гей!
До Залізняка:
“Нумо, брате Максиме,
Бери свячений
Та кінчай ляшків,
Хай вража шляхта гине!”
ВІЄ ВІТЕР ТА БУЙНЕСЕНЬКИЙ
Поголосся: Василь Триліс.
Віє вітер та буйнесенький,
Іде дощик грімовесенький.
Іде дощик грімовесенький
Та на той садок зеленесенький.
А в тім саду жила удова,
А у вдови – дочка молода.
А у вдови – дочка молода,
Не заручена, а засмучена.
Віє вітер та буйнесенький,
Іде дощик грімовесенький.
ВОЛОШИНУ, ВРАЖИЙ СИНУ
Поголосся: Василь Триліс.
Волошину, вражий сину,
Та хорошую дочку маєш. (2)
Та хорошую дочку маєш,
Та на вулицю не пускаєш. (2)
Ой стану я череду пасти,
Щоб у волошина дочку вкрасти. (2)
А іще півні не співали,
Як у волошина дочку вкрали. (2)
ГЕЙ, БРАТТЯ-ОПРИШКИ
Слова: Микола Устиянович (народний варіант), мелодія народна. Поголосся: Василь Триліс.
Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):
Гей, браття-опришки, долийте горівки,
До ватри докиньте ще дров,
Настрійте ми горло голосом сопілки,
А я вам співати готов.
Гуляймо ми, браття, доки ще зелено
І листям вкривається ліс.
Де гуща сплетена, де сосна звалена
Там, певно, не знайде нас біс.
Гуляймо ми, браття, доки ще зелено
І доки нам жити дадуть.
Як сніги упадуть, голови положим, –
Не жити нам довше вже тут.
Гей браття-опришки, годі сумувати, –
Вже вруниться зелень в ярі!
Краще раз злітати соколом в Карпати,
Аніж вік стогнати в ярмі.
