Категорія: НОТИ

Слова: Ярослав Нудик, музика: Сергій Самолюк. Поголосся: Василь Триліс.

Йшли селом, йшли селом партизани
По своїй українській невільній Землі,
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

Біль і смуток за всю Україну,
І за спалені хати, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чули колись, солов’їну,
Але їм не було вже дороги назад.

Бо дорога назад – то неволя,
І у лісі ховатись не будемо ми –
Ми підемо у бій і здобудемо Волю…
України своєї ми вірні сини.

І не всі повернуться із бою живими,
І не всіх дочекаються рідні поля.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай їх завжди, українська Земля!

Йдуть селом, йдуть селом партизани
По своїй українській невільній Землі,
І у кожного зброя ясна за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.
 

Слова: Тарас Шевченко, музика: Б.Литвин. Обробка для баритона й чоловічого хору: Василь Триліс.

Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю.
О Господи, як то тяжко
Тії дні минають.

А літа пливуть меж ними,
Пливуть собі стиха –
Забирають за собою
І добро, і лихо!

Дай дожити, подивитись,
О Боже мій милий!
На лани тії зелені
І тії могили.

Гуляв би я понад Дніпром
По веселих селах
Та співав би свої думи
Тихі, невеселі.

А не даси, то донеси
На мою Вкраїну
Мої сльози, бо я, Боже,
Я за неї гину.

Може мені на чужині
Лежать легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть.
 

Обробка: Василь Триліс.

Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):

Моя мила, шудре-тудре,
Же я п’ю.
Почкай, почкай, моя наймиліша,
Як я гмру!

Як я буду на лавоньці
Лежати,
Хтоді будеш, моя наймиліша,
Плакати.

Ой встань, милий, подивися,
Встань, серце,
Нап’ємося тої горівочки,
Як перше.

Нап’ємося горівочки
Ще й меду,
Юж я свою буйну голівоньку
Не зведу.

Моя мила шудре-дудре
Же я п’ю.
Почкай, почкай, будеш жалувала,
Як я гмру!
 

Обробка: Микола Леонтович.

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком,
Гей, гей, з Дону додому.

За плечима торбина,
Ще й латана свитина.
Гей, гей, дочумакувавсь!

Постій, чумак, постривай,
В людей шляху розпитай.
Гей, гей, чи не заблудивсь?

Мені шляху не питать,
Прямо степом мандрувать.
Гей, гей, долю доганять.

Пішла доля ярами,
Зеленими лугами.
Гей, гей, не вмів шанувать.

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком,
Гей, гей, з Дону додому…
 

Слова Вадима Крищенка (народний варіант), мелодія Віктора Лісовола.

Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):

Чоловічий гурт “Чумаки” (5 осіб) співає у “Трубі” – підземному переході на Майдані Незалежності в Києві; осінь 1991 р. Запис Людмили Іваннікової (mp3):

Наливаймо, браття, кришталеві чаші!
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші.

Щоби Україна більше не плакала,
Щоби наша слава, козацькая слава
Повік не пропала!

Бо козацька слава кровію полита,
Січена мечами, рубана шаблями,
Ще й сльозами вмита!

Наливаймо ж, браття, поки є ще сила!
Поки до схід сонця, поки до походу
Сурма не сурмила!
Гей, гей!

Див. також: До історії створення пісні “НАЛИВАЙМО, БРАТТЯ, КРИШТАЛЕВІ ЧАШІ” – Віктор ЛІСОВОЛ, 1997.

Слова: Тарас Шевченко, мелодія: Б.Литвин. Обробка для хору: Василь Триліс.

Нащо мені женитися,
Нащо мені братись –
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.

Найду собі чорнобривку,
В степу при долині, гей, гей!
Високую могилоньку
На тій Україні.

На весілля товариство
Вийде погуляти
Та винесе самопали,
Викотить гармату.

Як понесуть товариша
В новую світлицю, гей, гей!
Загомонять самопали,
Гукнуть гаківниці.

Як положать отамана
В новій хаті спати,
Заголосить, як та мати,
Голосна гармата,

Гукатиме, кричатиме
Не одну годину, гей, гей!
І рознесе тую славу
По всій Україні!
 

Поголосся: Василь Триліс.

Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Дай же нам кращої долі!
Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Визволи нас із неволі!

Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Зніми тяжкії кайдани,
Що крають тіло козацькеє –
Болять кривавії рани.

Була колись Україна,
Були вкраїнські гетьмани.
Лиш Катерина, вража мати,
Розбила Січ, зруйнувала.

Зруйнувала вона Січ,
А козаків розігнала.
Ой тоді, ді Україна
Та й безталанною стала.

Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Дай же нам кращої долі!
Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Визволи нас із неволі!
 

Обробка для чоловічого хору й сопрано: Василь Триліс.

Ой горе тій чайці,
Чаєчці-небозі,
Що вивела чаєняток
При битій дорозі.

Їхали чумаки,
Весело співали
І чаєчку ізігнали,
Чаєнят забрали.

А чаєчка в’ється,
Об дорогу б’ється,
К сирій землі припадає,
Чумаків благає:

“Ой ви, чумаченьки,
Ви ще молоденькі!
Верніть моїх чаєняток, –
Вони ще маленькі!”

Continue reading “ОЙ ГОРЕ ТІЙ ЧАЙЦІ” →

Народна пісня у народному викладі.

Ой із-за гори, з-за лиману ж(и)
Та й синя хмара наступає.
Гей, нумо братця ж(и),
Та й наступає.

Ой синя хмара наступає ж(и)
Та й дробен дощик накрапає.
Гей, нумо братця ж(и),
Та й накрапає.

Ой дробен дощик накрапає ж(и)
Та й синє море наповняє.
Гей, нумо братця ж(и),
Та й наповняє.

Ой синє море наповняє ж(и)
Та й наш корабель потопає.
Гей, нумо братця ж(и),
Та й потопає.

Ой наш корабель потопає ж(и)
Та й матрос парус напинає.
Гей, нумо братця ж(и),
Та й напинає.

Ой машти гнуться,
Шнури рвуться ж(и).
Та й у матроса
Сльози ллються.
Гей, нумо братця ж(и),
Та й сльози ллються!

Слова народні, редакція: Олександр Грама; музика: Микола Леонтович.

Ой зійшла зоря вечоровая,
Над Почаєвом стала.
Виступало турецькеє військо,
Як та чорна хмара.

Турки з татарми брами облягали,
Товсті мури розбивали.
Ой у кого ж нам рятунку шукати?
Треба погибати!

А як ніч зайшла, темно дуже стало,
Вийшов Залізо до хана:
Голову зрубав, турків порізав,
Звів пожар аж до хмар!

Турки піднялись, страшно закричали,
Стали спішно утікати.
Слава козаку, слава Залізу!
Будуть пам’ятати!