Категорія: ПІСНІ

Слова: Тарас Шевченко, музика: Б.Литвин. Обробка для баритона й чоловічого хору: Василь Триліс.

Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю.
О Господи, як то тяжко
Тії дні минають.

А літа пливуть меж ними,
Пливуть собі стиха –
Забирають за собою
І добро, і лихо!

Дай дожити, подивитись,
О Боже мій милий!
На лани тії зелені
І тії могили.

Гуляв би я понад Дніпром
По веселих селах
Та співав би свої думи
Тихі, невеселі.

А не даси, то донеси
На мою Вкраїну
Мої сльози, бо я, Боже,
Я за неї гину.

Може мені на чужині
Лежать легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть.
 

Обробка: Василь Триліс.

Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):

Моя мила, шудре-тудре,
Же я п’ю.
Почкай, почкай, моя наймиліша,
Як я гмру!

Як я буду на лавоньці
Лежати,
Хтоді будеш, моя наймиліша,
Плакати.

Ой встань, милий, подивися,
Встань, серце,
Нап’ємося тої горівочки,
Як перше.

Нап’ємося горівочки
Ще й меду,
Юж я свою буйну голівоньку
Не зведу.

Моя мила шудре-дудре
Же я п’ю.
Почкай, почкай, будеш жалувала,
Як я гмру!
 

На вгороді верба рясна. (2)
Там стояла дівка красна.

Красна вона ще й вродлива, (2)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива: (2)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде – (2)
Розраяли чужі люди.

Розраяли-розсудили, (2)
Щоб ми в парі не ходили.
 

Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір –
Там я буду та тебе ждати…

Ой чи явір чи не явір,
Чи зелена та яворина,
Межи всіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.

Ой чи мила чи не мила,
А щось мені та починила:
Кличе мати вечеряти –
Вечеронька мені не мила…

Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Но дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати…

Ой дам тобі, мій синочку,
Поснідати, пообідати.
Не дам тобі, мій синочку,
Чарівницю та провідати!

Лучче мене, моя мати,
По білому личеньку втяти,
Ніж би мала дівчиноньку
Чарівницею назвати…
 

Обробка: Микола Леонтович.

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком,
Гей, гей, з Дону додому.

За плечима торбина,
Ще й латана свитина.
Гей, гей, дочумакувавсь!

Постій, чумак, постривай,
В людей шляху розпитай.
Гей, гей, чи не заблудивсь?

Мені шляху не питать,
Прямо степом мандрувать.
Гей, гей, долю доганять.

Пішла доля ярами,
Зеленими лугами.
Гей, гей, не вмів шанувать.

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком,
Гей, гей, з Дону додому…
 

Слова Вадима Крищенка (народний варіант), мелодія Віктора Лісовола.

Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):

Чоловічий гурт “Чумаки” (5 осіб) співає у “Трубі” – підземному переході на Майдані Незалежності в Києві; осінь 1991 р. Запис Людмили Іваннікової (mp3):

Наливаймо, браття, кришталеві чаші!
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші.

Щоби Україна більше не плакала,
Щоби наша слава, козацькая слава
Повік не пропала!

Бо козацька слава кровію полита,
Січена мечами, рубана шаблями,
Ще й сльозами вмита!

Наливаймо ж, браття, поки є ще сила!
Поки до схід сонця, поки до походу
Сурма не сурмила!
Гей, гей!

Див. також: До історії створення пісні “НАЛИВАЙМО, БРАТТЯ, КРИШТАЛЕВІ ЧАШІ” – Віктор ЛІСОВОЛ, 1997.

Слова: Тарас Шевченко, мелодія: Б.Литвин. Обробка для хору: Василь Триліс.

Нащо мені женитися,
Нащо мені братись –
Будуть з мене, молодого,
Козаки сміятись.

Найду собі чорнобривку,
В степу при долині, гей, гей!
Високую могилоньку
На тій Україні.

На весілля товариство
Вийде погуляти
Та винесе самопали,
Викотить гармату.

Як понесуть товариша
В новую світлицю, гей, гей!
Загомонять самопали,
Гукнуть гаківниці.

Як положать отамана
В новій хаті спати,
Заголосить, як та мати,
Голосна гармата,

Гукатиме, кричатиме
Не одну годину, гей, гей!
І рознесе тую славу
По всій Україні!
 

Один місяць сходить,
А другий заходить…
Козак до дівчиноньки, ох,
Щовечора ходить.

– Козаче, козаче,
Не ходи до мене, –
Ця любов невірная, ох,
Не візьмеш ти мене…”

– Хоч візьму – не візьму,
То так находжуся:
Я з тобою, серденько, ох,
Не наговорюся…

Як дозволить мати
Невісточку брати,
То візьму за рученьку, ох,
Приведу до хати.

Один місяць сходить,
А другий заходить…
Козак до дівчиноньки, ох,
Щовечора ходить.
 

Ой біжить коник над гречкою,
За ним – Данилко з вуздечкою.

Ой постій, коню, загнуздаю,
Та й поїдемо до Дунаю.

Та й поїдемо до Дунаю,
Ще й до Микити дорогою.

Ой до Дунаю воду пити,
А до Микити – дівку любити…

Ой там криниця цямбрована,
Ой там дівчина мальована…
 

Поголосся: Василь Триліс.

Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Дай же нам кращої долі!
Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Визволи нас із неволі!

Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Зніми тяжкії кайдани,
Що крають тіло козацькеє –
Болять кривавії рани.

Була колись Україна,
Були вкраїнські гетьмани.
Лиш Катерина, вража мати,
Розбила Січ, зруйнувала.

Зруйнувала вона Січ,
А козаків розігнала.
Ой тоді, ді Україна
Та й безталанною стала.

Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Дай же нам кращої долі!
Ой Боже, Боже, зглянься на нас,
Визволи нас із неволі!