Категорія: ВСЕ РАЗОМ

Поголосся: Василь Триліс.

Їхав чумак із Криму додому.
На драбиночку схилився.
На драбиночку схилився, гей, гей,
Дуже, дуже зажурився,
На сірі воли дивився.

“Гей, чумаче, чумаче-бурлаче!
Та чого ти зажурився?
Та чого ти зажурився? Гей, гей.
Чи сірі воли пристали?
Чи з доріженьки ізбився?”

“Не пристали й воли, з дороги не збився!
З дороги не збився!
Одна думка серце в’ялить, гей, гей:
Чумаченько молоденький
Та без доленьки вродився!

Що риба в морі – та й та пару має?
Та й та пару має.
Тільки мені молодому, гей, гей,
Тільки мені молодому
В світі пароньки немає!”
 

Йшли корови із діброви,
А овечки з поля.
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.

“Куди їдеш, від’їжджаєш,
Сизокрилий орле?
А хто ж мене, молоду дівчину,
До серця пригорне?”

“Пригортайся, моя мила,
К товаришу мому,
Та не кажи тої правди
Що мені одному…”

“Як же мені, мій миленький,
Правди не казати?
Вечір прийде, сумно стане –
Ні з ким розмовляти.”

Йшли корови із діброви,
А овечки – з поля…
Заплакала молода дівчина
З козаченьком стоя.
 

Слова: Ярослав Нудик, музика: Сергій Самолюк. Поголосся: Василь Триліс.

Йшли селом, йшли селом партизани
По своїй українській невільній Землі,
І у кожного зброя була за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.

Біль і смуток за всю Україну,
І за спалені хати, за зрубаний сад,
За ту пісню, що чули колись, солов’їну,
Але їм не було вже дороги назад.

Бо дорога назад – то неволя,
І у лісі ховатись не будемо ми –
Ми підемо у бій і здобудемо Волю…
України своєї ми вірні сини.

І не всі повернуться із бою живими,
І не всіх дочекаються рідні поля.
Пам’ятайте ж ви їх, пам’ятайте такими,
Пам’ятай їх завжди, українська Земля!

Йдуть селом, йдуть селом партизани
По своїй українській невільній Землі,
І у кожного зброя ясна за плечами,
І у кожного смуток і біль на чолі.
 

Коляда їде, всім дари везе…
Святий вечор, добрий вечор!

Всім дари везе, нам слово скаже.
Святий вечор, добрий вечор!

Нам слово скаже, що вже світ сяє.
Святий вечор, добрий вечор!

Земле, земле, відчиняй двері.
Святий вечор, добрий вечор!

Відчиняй двері, бо твій князь їде.
Святий вечор, добрий вечор!

Твій князь їде, молоду бере.
Святий вечор, добрий вечор!

Молоду бере, обдаровує.
Святий вечор, добрий вечор!

Ми ж тебе, господарю,
Та не понижаємо.
Святий вечор, добрий вечор!

А святими щедрами
Та й благословляємо.
Святий вечор, добрий вечор!
 

Слова: Тарас Шевченко, музика: Б.Литвин. Обробка для баритона й чоловічого хору: Василь Триліс.

Лічу в неволі дні і ночі
І лік забуваю.
О Господи, як то тяжко
Тії дні минають.

А літа пливуть меж ними,
Пливуть собі стиха –
Забирають за собою
І добро, і лихо!

Дай дожити, подивитись,
О Боже мій милий!
На лани тії зелені
І тії могили.

Гуляв би я понад Дніпром
По веселих селах
Та співав би свої думи
Тихі, невеселі.

А не даси, то донеси
На мою Вкраїну
Мої сльози, бо я, Боже,
Я за неї гину.

Може мені на чужині
Лежать легше буде,
Як іноді в Україні
Згадувати будуть.
 

Обробка: Василь Триліс.

Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):

Моя мила, шудре-тудре,
Же я п’ю.
Почкай, почкай, моя наймиліша,
Як я гмру!

Як я буду на лавоньці
Лежати,
Хтоді будеш, моя наймиліша,
Плакати.

Ой встань, милий, подивися,
Встань, серце,
Нап’ємося тої горівочки,
Як перше.

Нап’ємося горівочки
Ще й меду,
Юж я свою буйну голівоньку
Не зведу.

Моя мила шудре-дудре
Же я п’ю.
Почкай, почкай, будеш жалувала,
Як я гмру!
 

На вгороді верба рясна. (2)
Там стояла дівка красна.

Красна вона ще й вродлива, (2)
Її доля нещаслива.

Її доля нещаслива: (2)
Нема того, що любила.

Нема його та й не буде – (2)
Розраяли чужі люди.

Розраяли-розсудили, (2)
Щоб ми в парі не ходили.
 

Надобраніч усім на ніч,
Бо уже я та й іду спати.
За ворітьми зелен явір –
Там я буду та тебе ждати…

Ой чи явір чи не явір,
Чи зелена та яворина,
Межи всіма дівоньками
Тільки ти одна мені мила.

Ой чи мила чи не мила,
А щось мені та починила:
Кличе мати вечеряти –
Вечеронька мені не мила…

Не дай мені, моя мати,
Ні снідати, ні обідати,
Но дай мені, моя мати,
Дівчиноньку та й провідати…

Ой дам тобі, мій синочку,
Поснідати, пообідати.
Не дам тобі, мій синочку,
Чарівницю та провідати!

Лучче мене, моя мати,
По білому личеньку втяти,
Ніж би мала дівчиноньку
Чарівницею назвати…
 

Обробка: Микола Леонтович.

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком,
Гей, гей, з Дону додому.

За плечима торбина,
Ще й латана свитина.
Гей, гей, дочумакувавсь!

Постій, чумак, постривай,
В людей шляху розпитай.
Гей, гей, чи не заблудивсь?

Мені шляху не питать,
Прямо степом мандрувать.
Гей, гей, долю доганять.

Пішла доля ярами,
Зеленими лугами.
Гей, гей, не вмів шанувать.

Над річкою бережком
Ішов чумак з батіжком,
Гей, гей, з Дону додому…
 

Слова Вадима Крищенка (народний варіант), мелодія Віктора Лісовола.

Чоловічий хор “ЧУМАКИ”, керівник Василь ТРИЛІС (mp3):

Чоловічий гурт “Чумаки” (5 осіб) співає у “Трубі” – підземному переході на Майдані Незалежності в Києві; осінь 1991 р. Запис Людмили Іваннікової (mp3):

Наливаймо, браття, кришталеві чаші!
Щоб шаблі не брали, щоб кулі минали
Голівоньки наші.

Щоби Україна більше не плакала,
Щоби наша слава, козацькая слава
Повік не пропала!

Бо козацька слава кровію полита,
Січена мечами, рубана шаблями,
Ще й сльозами вмита!

Наливаймо ж, браття, поки є ще сила!
Поки до схід сонця, поки до походу
Сурма не сурмила!
Гей, гей!

Див. також: До історії створення пісні “НАЛИВАЙМО, БРАТТЯ, КРИШТАЛЕВІ ЧАШІ” – Віктор ЛІСОВОЛ, 1997.