Хор "ЧУМАКИ" :: Чоловічий гуртовий спів

Поголосся: Василь Триліс.

Ой ходив чумак
Сім літ по Дону.
Та й не було пригодоньки, гей, гей,
Ніколи йому,
Гей, гей, ніколи йому.

Ой заслаб чумак,
Заслаб та й лежить.
Ніхто його не спитає, гей, гей,
Що в нього болить,
Гей, гей, що в нього болить.

А болить в нього серце,
Серце й голова.
Помирає чумаченько, гей, гей,
А роду нема,
Гей, гей, а роду нема.

Ой ревнули воли,
Тіло везучи,
Заплакали чумаченьки, гей, гей,
Позаду йдучи,
Гей, гей, позаду йдучи.

А в неділеньку рано
Та вдарили в дзвін, –
Це ж по тому чумакові, гей, гей,
Що ходив на Дін,
Гей, гей, що ходив на Дін.
 

Ой чи є, чи нема
Пан господар вдома?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Пан господар вдома.

Ой чи є, чи нема
Господиня вдома?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Господиня вдома.

Ой чи є, чи нема
Вся родина вдома?
Щедрий вечір, добрий вечір,
Вся родина вдома.

Ой нема, ой нема –
Поїхали до млина.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Поїхали до млина.

Пшениченьки спетлювать,
Меду-пива купувать.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Меду-пива купувать.

Меду-пива купувать, –
Свої гості частувать.
Щедрий вечір, добрий вечір,
Свої гості частувать…
 

Обробка для солістів і хору: Василь Триліс.

Ох і не стелися, хрещатий барвінку,
Та і по крутій горі.
Гей, не втішайтесь, злії воріженьки,
Та пригодоньці моїй.

Бо моя пригода – козацькая врода,
Як та ранняя роса:
Що вітер повіє, сонечко пригріє –
Роса на землю впаде.

Що вітер повіє, сонечко пригріє,
Роса на землю впаде,
Так моя неслава, людська поговірка,
Усе марно пропаде!

Наїхали пани та ще й орандарі
Воли й вози забирать.
Гей, беріть, беріть усю худібоньку,
Не маю вам що й казать.

А я як жив буду, усе те добуду,
Воли, вози покуплю.
Мережані ярма, тернові занози –
Те все сам я пороблю!

На людськую славу й тую поговірку
Ще раз у Крим ісхожу;
Повні вози солі, повні мажі риби
Ще додому привезу.
 

Пане господарю, вставай з постелі!
Ой дай, Боже!

Вставай з постелі, одчиняй двері!
Ой дай, Боже!

Розставляй столи все тисовії!
Ой дай, Боже!

Стели скатерки все купковії!
Ой дай, Боже!

Клади калачі з ярої пшениці…
Ой дай, Боже!

Будять же тебе аж троє гостей…
Ой дай, Боже!

Continue reading “ПАНЕ ГОСПОДАРЮ, ВСТАВАЙ З ПОСТЕЛІ” →

Побратався сокіл
З сизокрилим орлом.
Ой брате мій, брате,
Сизокрилий орле,

Тобі доручаю
Всі мої пожитки,
Всі мої пожитки
Ще й маленькі дітки.

А сам полечу я
В чужу сторононьку,
В чужу сторононьку
Шукать заробоньку.

Літа сокіл літо,
Літа сокіл друге,
На третєє літо
Сокіл прилітає.

Continue reading “ПОБРАТАВСЯ СОКІЛ З СИЗОКРИЛИМ ОРЛОМ” →

Редакція для чоловічого триголосся: Василь Триліс.

Повіяв вітер степовий,
Трава ся похилила.
Впав в бою січовий стрілець,
Дівчина затужила.

А був то хлопець молодий,
Йому б лише кохати.
Він впав, як той сухий листок,
Повік буде лежати…

Летить ворон з чужих сторон
Та й жалібненько кряче:
“Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче”.

Заплаче мати не одна,
Заплаче Україна,
Бо не одного козака,
Сира земля накрила.
 

Артемій Ведель.

Покаянія отверзи ми,
Отверзи ми,
Отверзи ми двері!
Отверзи ми двері –
Двері жизнодавче…

Continue reading “ПОКАЯНІЯ ОТВЕРЗИ МИ ДВЕРІ” →

Слова: Тарас Шевченко, музика: Данило Крижанівський.

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.

І блідий місяць на ту пору
Із хмари де-де виглядав,
Неначе човен в синім морі,
То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали,
Ніхто ніде не гомонів.
Сичі в гаю перекликались
Та ясен раз у раз скрипів.

Реве та стогне Дніпр широкий,
Сердитий вітер завива,
Додолу верби гне високі,
Горами хвилю підійма.
 

Слова й музика: Марко Кропивницький. Обробка: О.Маньківський.

Ревуть, стогнуть гори-хвилі
В синесенькім морі.
Плачуть, тужать козаченьки
В турецькій неволі.

Вже два роки у кайданах
Терпнуть наші руки.
За що, Боже милосердний,
Нам послав ці муки?

Підборкали* яничари
Орлят України,
Підборкали та й кинули
Живих в домовину.

Де ж ви, славні запорожці,
Сини вольной волі!
Чом не йдете визволяти
З важкої неволі?
 

Поголосся: Василь Триліс.

Розлилися круті бережечки,
Гей, гей, гей, гей! По роздоллі.
Пожурились славні козаченьки
Гей, гей, гей, гей! У неволі.

Гей, ви, хлопці, добрі молодці,
Гей, гей, гей, гей! Не журітеся!
Посідлайте коні воронії,
Гей, гей, гей, гей! Садовітеся!

Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, гей, гей! Не злиняла!
Та щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, гей, гей! Не пропала!

Гей, щоб наша червона китайка,
Гей, гей, гей, гей! Червоніла,
А щоб наша козацькая слава,
Гей, гей, гей, гей! Не змарніла.

Гей, у лузі червона калина,
Гей, гей, гей, гей! Похилилася,
Чогось наша славна Україна,
Гей, гей, гей, гей! Засмутилася.

А ми ж тую червону калину,
Гей, гей, гей, гей! Та й піднімемо!
А ми ж нашу славну Україну,
Гей, гей, гей, гей! Та розвеселимо!