Поголосся: Василь Триліс.
Коли б я міг перетворити
Той цілий світ на свій манір,
То було б людям добре жити –
І ось послухайте, напримір:
Я насадив би деревочок –
Солодких коржиків самих,
Ніжки студенії свинячі
Ще й з часничком росли б на них!
А замість ліс росли б ковбаси,
А кожна диня – барильце,
Земля була б з самої каші,
Ще й посмарована сальцем.
Усі ставки були б з сметани,
А з тіста були б береги,
По них вареники плигали б –
Смачні, гарячі – хоч куди!
Усі криниці добрим квасом
Я по цямрини б наповнив,
Щоб чоловік з похмілля часом
Аж донесхочу ся напив.
Усії гарні молодиці
Назад дівчатами були б,
Усії гарні, круглолиці,
Мов маківки, кругом цвіли б.
Одежі теж не треба було б
Ні для жінок, ні мужиків,
Ходили б, мов святі по раю,
Без сорочок і без штанів.
Коли б я був полтавський соцький –
Багато б дечого зробив,
А поки що прощайте, хлопці,
Поки хто шию не набив!