Поголосся: Василь Триліс.
Ой ти, дівчинонько,
Чи з паперу пошита –
Держала козака
Аж до самого світа?
Ой я не з паперу,
Да я з чистого злота.
Не я його держу –
Да то ж його охота!
Оре Іван, оре
Та сірими волами,
Побачив дівчину
Та з чорними бровами.
Ой як зустрілися,
Обоє пораділи,
А з тої радості
Обоє послабіли.