Поголосся: Василь Триліс.
Ой у полі озеречко,
Там плавало відеречко:
Соснові клепки, дубовеє денце –
Не цураймося, серце.
Не раз, не два над водою
Стояв козак із журбою:
– Вийди, дівчино, вийди, рибчино,
Поговоримо з тобою.
– Ой рада б я виходити
І з тобою говорити,
Так лежить нелюб на правій рученьці,
Та боюся розбудити.
– Ти, козаче молоденький,
В тебе коник вороненький:
Сідлай коня та їдь із двора,
Бо ти не мій, я не твоя.
Козак коника сідлає,
До коника промовляє:
– Лети ж, мій коню, лети, вороненький,
Аж до самого Дунаю!
