Поголосся: Василь Триліс.
Що по горах сніги лежать,
По долинах води стоять,
По підгір’ю маки цвітуть,
Битим шляхом чумаки йдуть.
Туман поле устилає,
Мати сина підмовляє:
“Вернись, сину, додомоньку,
Змию, зчешу голівоньку”.
“Ізмий, мати, сама собі,
Не завдавай жалю мені.
Мені змиють дрібні дощі,
А розчешуть густі терни.
А розмають буйні вітри,
А висушить ясне сонце!”
