Тече річка невеличка з вишневого саду…
Кличе козак дівчиноньку собі на пораду…
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Кличе козак дівчиноньку собі на пораду…
– Порадь мене, дівчинонько, як рідная мати:
А чи мені женитися, чи на тебе ждати?
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
А чи мені женитися, чи на тебе ждати?
– Ой я тобі, козаченьку, і раджу, й не раджу:
Я з тобою вечір стою, – на іншого важу!
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Я з тобою вечір стою, – на іншого важу!
– Бодай тебе, дівчинонько, з твоєю радою:
Я до тебе з щирим серцем, а ти з неправдою!
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Я до тебе з щирим серцем, а ти з неправдою!
Бодай же ти, дівчинонько, тоді заміж вийшла,
Як у полі на дорозі пшениченька зійшла!
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Як у полі на дорозі пшениченька зійшла!
– Бодай же ти, козаченьку, тоді оженився,
Як у млині на камені кукіль уродився!
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Як у млині на камені кукіль уродився!
Ой у полі на дорозі пшениченька зійшла…
Ще молода дівчинонька, а вже заміж вийшла!
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Ще молода дівчинонька, а вже заміж вийшла!
А у млині на камені кукіль не вродився…
Козак старий, літа пройшли, а ще не женився!
Гей-гей, гей-гей, гей-гей, гей-гей!
Козак старий, літа пройшли, а ще не женився!
