Їхав козак на війноньку,
Прощай, сказав, дівчинонько!
Прощай, дівчино чорнобривонько,
Їду в чужу сторононьку.
Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Покриють очі темної ночі,
Легше в могилі спочину.
Дала дівчина хустину.
Козак у бою загинув.
Покрили очі темної ночі –
Вже він в могилі спочинув…
А злії люди насилу
Взяли нещасну дівчину –
Ген серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу…
Не зна ні батько, ні мати,
Де лежить тіло козаче,
Тільки той ворон, що на тополі,
Сидить та й жалібно кряче…
