Ой ти, горо кремінная,
Стій, не розсипайся!
Ти, дівчино, кого любиш, –
Признайся, признайся!
Хіба ж би я з піску була,
Щоб розсипалася?
Хіба ж би я дурна була,
Щоби призналася?
Попід гори сірі воли,
Мальовані ярма;
– Заплати ми, дівчинонько,
Що-м тя любив дарма!
– А я ж тобі заплатила
Ще й переплатила:
Цілував ти моє личко –
Я не боронила…
Цілував ти моє личко,
Цілував рученьки,
І до сонця, і до зорі
Ще й до місяченька…
