Обробка: Микола Леонтович.
Ішов козак без ліс, без ліщину
Та й надибав молоду дівчину.
Ти дівчино личка рум’яного,
Переночуй мене молодого.
Я би тебе переночувала,
Коби зради я ся не бояла.
Ти дівчино, не бійся нічого,
Не зрадив я на світі нікого.
Запросила у хату тепленьку,
Перебув він ніченьку темненьку.
А уранці крикнув до дівчини:
“Ой спасибі за любу гостину!
Ой спасибі від козака того,
Що, крім тебе, не зрадив нікого!”
